Дата. 2017-
Місто. Ваймар, Вроцлав, Київ
людина
1. Die Mensch
це насправді німецьке слово der Mensch написане з помилкою, або дослівно перекладене з української слово людина, що є словом жіночого роду; створення нового відповідника, якого немає в німецькій мові.
Українська є однією з небагатьох мов, де слово людина має жіночий рід.
Слов’янська література виникла із складності збереження символізму статі, а також когнітивної невідповідності цієї складності [1]. Кирило Філософ, винахідник слов'янської абетки та перекладач священних і літургійних текстів, під час першого перекладу Євангелія у 860 році нової ери зіткнувся з проблемою, яку вирішив описати у вступі до цього перекладу. Таким чином, з'явився найдавніший слов'янський текст. У ньому йшлося про те, що грецька, як і будь-яка інша мова при перекладі не може бути досконало відтворена: наприклад, іменники річка та зірка є чоловічими у грецькій і жіночими у слов’янських мовах. Отже, символічна ідентифікація річок із демонами і зірок з ангелами була втрачена в слав’янському перекладі віршів від Матвія.
2. Вітрувіанський чоловік
— знаменитий малюнок тушшю Леонардо да Вінчі. На ньому зображено оголеного чоловіка у двох накладених одна на одну позиціях, з розведеними руками та ногами, вписаного і в коло, і в квадрат.
Малюнок ґрунтується на архітектурних принципах римського архітектора Вітрувія, який стверджував, що людське тіло відповідає ідеальним геометричним пропорціям. Леонардо втілив цю теорію візуально й дослідив зв'язок між анатомією, математикою та естетикою.
Твір датують приблизно 1490 роком. Він належить до Кватроченто (XV століття) в Італії. Створений він, імовірно, у Мілані, де Леонардо тоді працював при дворі Людовіко Сфорци.
Оригінал нині зберігається в Галереї Академії у Венеції (через крихкість паперу його показують лише зрідка) і вважається одним із найвідоміших символів Відродження, що втілює ідеал людини як міри всіх речей (homo mensura rerum).
Ця міра, очевидно, представляє людину чоловічої статі.

Вітрувіанський чоловік, малюнок Леонардо да Вінчі, 1490 рік.
Зображення чоловічого тіла як універсального мірила втілює антропоцентричний світогляд Ренесансу у його найчистішій формі. Ідея про те, що людина — саме чоловічої статі — є вінцем творіння, була закріплена в християнсько-гуманістичній традиції. Через гендерно зумовлений вибір встановлюється неявна ієрархія: чоловіче тіло розглядається не лише як норма, а й як ідеальний референтний об'єкт.
Уявлення про людину як вінець творіння походить з біблійної традиції, зокрема з книги Буття (1:26–28):
וַיְבָרֶךְ אֹתָם אֱלֹהִים וַיֹּאמֶר לָהֶם אֱלֹהִים פְּרוּ וּרְבוּ וּמִלְאוּ אֶת־הָאָרֶץ וְכִבְשֻׁהָ [2]
У класичному християнському тлумаченні цей уривок розумівся як підстава для того, що людина має особливий статус у природному порядку — як єдина істота, створена за образом Божим.
3. Людський фактор
позначає роль людської поведінки, помилок, здібностей або обмежень у різних системах та процесах; люди не є ідеальними механізмами, і їхні рішення та дії мають значний вплив на результати.
[1] Роман Якобсон, Лінгвістичні аспекти перекладу
[2] І сказав Бог: Нехай створимо людину за образом Нашим [...] І благословив їх Бог, і сказав їм: Плодіться й народжуйтеся, і населяйте землю, і володарюйте над нею.
Переклад німецька-українська; давньоєврейська-українська - Google Translate, Gemini, Proton Lumo, Марія Павленко, Тобіас Вальс.