gut
дата. 2015 - сьогодні
місто. Ваймар/Київ/Вроцлав
Робота на проєктом gut почалася під час навчання на міжнародній магістерській програмі Мистецтво в публічному просторі і нові творчі стратегії в Університеті-Баухауз Ваймар під керівництвом доктора гуманітарних наук, професора Йорга Паулуса, Анке Ханнеманн та доктора гуманітарних наук Александра Швінгхаммера.
Проєкт-дослідження gut розвинулося із спроби віднайти точний переклад німецького слова gut на українську, у якій gut, залежно від контексту може мати переклад добрий (gütig?), хороший (schön?) or якісний (von höher Qualität?), хоча у жодному з цих випадків переклад насправді не є точним. Складнощі, які виникають на шляху, можуть мати причиною як тісний зв'язок мови і середовища, де її вживають, так і саму мову, як предмет дослідження, У той же час ці складнощі набувають ваги в ситуації кризи біженців і зростаючого скептицизму довкола капіталізму, оскільки вони виявляють, наскільки по різному визначені кордони поміж матеріальним і духовним, секулярним і релігійним в різних культурах. Тим більше, що ці межі можуть також змінюватися у межах однієї культури внаслідок модернізації, глобалізації, діджиталізації, дізембедінгу, а також зміни гендерних ролей у суспільстві. [1]
Проєкт розпочався з інтерв'ювання носіїв німецької та української мов, а також вивчення праці Людвіга Вітгенштайна Філософські досліження, адже одною із основних є теза автора, що використання слова є його значенням [2].
Нові медіа та технології створюють нові можливості для роботи з мовою. Мова як течія у річці - змінюється написання слів, змінюється значення, і цей рух і є мовою. Нові медіа створюють унікальну можливість схопити цей рух. Документація мови фіксує не тільки мову у прямому значенні, а також людину у процесі говоріння і взаємодії з іншою людиною перед камерою - звук голосу, манеру говоріння, вимову, емоції, жести, позицію тіла. У своїй праці Філософські досліження Віттгенштайн звертає увагу на спостереження, які Аугустин описує у Сповідях (1/8) для опису природи людської мови:
"Cum ipsi (majores homines) appellabant rem aliquam, et cum secundum eam vocem corpus ad aliquid movebant, videbam, et tenebam hoc ab eis vocari rem illam, quod sonabant, cum eam vellent ostendere. Hoc autem eos velle ex motu corporis aperiebatur: tamquam verbis naturalibus omnium gentium, quae fiunt vultu et nutu oculorum, ceterorumque membrorum actu, et sonitu vocis indicante affectionem animi in petendis, habendis, rejiciendis, fugiendisqve rebus. Ita verba in variis sententiis locis suis posita, et crebro audita, quarum rerum signa essent, paulatim colligebam, measque jam voluntates, edomito in eis signis ore, per haec enuntiabam" [3]
Переклад українська-німецька - Google Translate, Марія Павленко, Тобіас Вальс.
Річка Ільм, скріншот з відео
[1] Monika Wolting, Zu Identitätskonstruktionen in der deutschen Gegenwartsliteratur, V&R unipress, 2017
[2] Ludwig Wittgenstein, Philosophische Untersuchungen, Suhrkamp Verlag, 300 Seiten, 2022
[3] Коли вони (старші) називали якийсь об'єкт і за цим словом рухалися куди-небудь, я бачив це і запам’ятовував, що предмет, названий вимовленим ними словом, називається саме так, та що вони мали на увазі під своїми жестами. Їх наміри були зрозумілими завдяки руху їх тіл, цій природній мові у всіх народів, за виразами облич, грі поглядами, за рухами інших частин тіл і за тонами голосів, що відображали стан душі, яка шукає, відкидає і уникає чогось. Так, чуючи повторювані слова в належних їм місцях у різних реченнях, я поступово навчився розуміти, які об'єкти вони визначають; і після того, як змусив мої вуста відтворювати ці знаки, я став використовувати їх, щоб висловити свої власні.